Кодеин Purple Drank Приморско-Ахтарск

Долбанная жизнь! Вставило меня уже в ширево, как закладки наркотиков, а еще Хэш и Хана куда-то подевались. Небось в канаву слили! И шо ж теперь делать? Сидеть и все взорвать, все поджечь, все закурить и слиться с этими грязными унтерменшами? Ни за что! Я не слабак, я еще не из жидалова! Значит, надо делать просто однозначный выбор – продолжать вешаться на ширево или искать другие пути в нирвану! И тут мне волею случая (или судьбой?!) попалась реклама в интернете о стриптизе. Денег не хватает – значит, надо работать! И хотя я толком не представляла, что это такое, мне было все равно. Ровный шоп мне попадался везде, и стоило мне всего ничего купить там билет в другую жизнь. На счету же уже ничего не было, только пустые карманы. Ничего. Был хана – живи, а не было – значит, работай, как говорят. Мой первый шаг в эту худую, но интересную авантюру начался с поиска клуба, где я могла бы проявить себя, что называется, во всей красе. И когда я нашла одно заведение, в котором требовалась свежая кровь, я знала, что это именно то место, куда я должна была попасть. Так я и стала стриптизершей. Хотя, глядя на меня, не скажешь, что я такая скромняжка, я даже не представляла, что это такое – танцевать перед толпой заведенных щеглов. И здесь ничего не ахти! Начиная со спонсоров, которые смотрят на тебя, как на обед, и кончая подругами по совокуплению, с которыми надо делить хеш. Что уж говорить о сумасшедших клиентах, готовых заплатить большие деньги только ради пары минут общения с бесстыдной девицей? Это не нирвана, а просто кошмар! Сначала я считала, что я слишком крута для этого дела. Но потом поняла, что это не так. Что есть еще многое, что я не знаю и не умею. Хотя, не все так просто! Эти девочки тоже не простые, и у каждой из них своя история. Не все из них купили закладки, как и я. Но я уверена, что никто из них не сталкивался со столь большим количеством дерьма, что несет моя жизнь. Хотя, может быть, они просто не видят этого. Возможно, они умеют жить с меньшей долей горя и больше радости. А я? А я только впускаю в себя грибы, чтобы забыть все, что было... Конечно, вставило меня сначала. Ведь я тут ни в чертах не шарю, и только что перешла на эту темную сторону жизни. Но, знаете, это не так уж плохо. По крайней мере, у меня есть цель. Цель найти свою нирвану и не сойти с этого пути.

Але, братани, я вчора таке прикольне пригода підкидав. Закладки, бошки, марки – все було на висоті!

Так от, зранку я прокинувся з таким кіром життєвим, що аж бридко. Цілий тиждень здер від праці на одній сигареті, але цього разу вирішив змінити ситуацію. Їду на виставку мистецтв, а там буде все, що треба – море коноплі, зелья та забагато бомби. Ідея перебувати у стані відруба була просто неймовірна.

Вдягся я круто – кепка, величезні сонцезахисні окуляри та широка рубашка з написом "Наркоман комік". Так, братишка, вдягнувся, як справжній бородатий наркоман.

Прибув на виставку, і вже одразу почув, що тут буде вечірка на повну катушку. Заходжу всередину і бачу – вся толпа ще з дірками в тілі від вечірніх пригод. Тут і марки, і бошки, і закладки – краснісінько гуляють попарно. Ну, подумав я собі, треба розшевелити людей, щоб голову закружило від забави. Підійшов до локації зі сміхом і почав уліткувати незнайомців.

Один тип таки виглядав як наркоман. Одягнутий в білі штани, які зовсім не прикривали його нижню половину, та в червону рубашку з піратським черепом. Людилося, що він вмер від недостатку сонця. Але, як я зрозумів згодом, це був лише його стиль одягу.

- Вітаю, мій друже! – закричав я з усього горла. – Ти тут, щоб попарити свою голову сміхом?

Тип поковиркався та відповів:

- Привіт, мандрівнику сміху! Точно, що саме роблю. А ти? Звідки прийшов, цей аматор веселощів?

А я йому:

- Так-то тільки завітав з мого підвідомого світу. Мене звуть наркоман комік, і я всюди, де весело.

Тут наш ведучий оголосив, що починається сценка, в якій головними героями будуть мистецтво та марихуана. Щоб привернути увагу, я взяв сигарету та запалив її. Вважаю це таким своєрідним символом вибуху сміху. У руках у мене пливла гаряча кава, яку я посипав коноплею. Запаривсь вона, шо бошки летіли в розлогім сюжеті. Це був мій шоу! Усі з задоволенням дивилися.

Після вистави я зійшов з сцени і спробував закінчити свою закладку. Але тут на мене наскакує хлопець зі стайлішними та кривулями бровами.

- А як тобі наша вистава, нарко-клоуне? – кинув мені він. – Ти її зісрал на всю аудиторію!

А я засварив його:

- Що ти шеймишся, чувак? Я входив у роль наркомана коміка і робив свою справу. Це крута справа, зрозуміло?

Такі справи, братани, бувають з нашими справами. Ще наслідки бувають. Ось цей хлопець, наркодилер, гасив мені божевільну перемогу над репутацією. Просто фарбував мене в світлий колір. Щось типу: "Дивіться, як цей нарко-клоун залишився без роботи!"

Але я не здався. Пішов до нього і склав йому гортань на пішість. Недільник-то він втримався. Закинув пару фраз про те, як він хороший репродуктивний орган і може показати себе на всіх сторонах. Опинився його кайф: "О, наркоман комік, поціновує тілесні насолоди моїх вистав!". Чудово, сміх на сцені протягом 10 хвилин. А потім я відчепив його штани та попросив віншувати мені мою репутацію.

Він злагодився, і ми знову повернулися на виставку, де всі сиділи, шо відрублені та мундирні від мого шоу. Продовжили знов шеймити, але вже з іронією від наших подій. До мене йшла неприцьержена.

- Оце тобі чесний пропозицію, чуваче, – каже вона. – Ми проводимо акцію "Сміх у всіх сферах життя". Давай братимемо у тебе хороші шоу на вулиці, на території виставки. Що скажеш?

І я відповідаю:

- Зате коли я буду робити шеймить, тоді буду спати в отрубі. Давай, гарна пропозиція. Нехай сміх змінює світ.

Таким чином, я зустрів старого знайомого, який мене оцінює. Чули гарну музику, познайомилися з багатьма цікавими людьми. Дуже класно було бути на тій виставці. Адже для мене, як для наркомана коміка, це був справжній наркотик для душі.